Криза влади в Южноукраїнську: просто про складне. Євген Квасневський

Протягом останні двох тижнів секретарем міської ради та її оточенням, як через офіційний сайт міської ради, так і через підконтрольний Горностаю ресурс «Барометр», активно поширюється інформація про спроби захоплення влади депутатами міської ради.

Щоб не вступати на таку, любу серцю Людмили Петрівни та Сергія Валерійовича, стежку демагогії, коротко викладу причини, які спонукали депутатів до таких рішучих дій.

Для початку нагадаю, що згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є виборним представницьким органом, який складається з депутатів і, відповідно до закону,  наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Тобто, саме депутати міської ради і є міською владою, про що «забула» секретар міської ради. Останні три місяці перебування Людмили Дзюбенко на посаді секретаря Южноукраїнської міської ради супроводжуються нехтуванням законних прав депутатів.

Сесії не проводяться. Вимоги депутатів про скликання сесій для вирішення питань життєдіяльності міста відхиляються.

Питання не стоїть у площині особистого ставлення депутатів до секретаря міської ради, яка являється лише одним із депутатів і обиралась ними на цю посаду.

Проблема має набагато глибше коріння і причини, про які Людмила Петрівна воліє мовчати.

Серед таких причин:

• Одноосібний розподіл бюджетних коштів секретарем ради та депутатом Сергієм Горностаєм. Дійшло до того, що завдяки Дзюбенко, Горностай умудрився запустити свої грязні лапи не тільки у бюджет 2018 року, а й у бюджет 2019;
• Здійснення Горностаєм управління роботою виконавчого комітету міської ради, яке ведеться через керуючого справами виконавчого комітету Ірину Головченко. Один з депутатів міської ради (Горностай), в кабінеті керуючого справами, кожного дня перевіряє всю вхідну та вихідну документацію міської ради та її виконавчого комітету;
• Комунальне підприємство ТВКГ перетворена на особистий гаманець клану Бацман – Дзюбенко.

 

Не можу не прокоментувати закиди на мою адресу щодо наявного в уяві Горностая та Дзюбенко «конфлікту інтересів» у моїх діях, через подання нею позову про стягнення з мене 130 000 грн. внаслідок звільнення Уманець.

На відміну від демагогів, я завжди відповідав та відповідаю за свої слова та вчинки. У нашій країні законодавчо закріплений принцип презумпції невинуватості, тобто особа не вважається винною доти, доки її провину не доведено судом. Мою провину в звільненні Уманець не доведено. Розгляд справи триває в суді. Якщо мою провину в тому чи іншому обсязі буде доведено, я з честю виконаю рішення суду.

Тим, хто заявляє про конфлікт інтересів задаю питання: — чи не має конфлікту інтересів в тому, що секретар ради самовільно знімає з оприлюднення проекти рішень про своє звільнення? Як на мене, то має місце аж два корупційних правопорушення, яким невдовзі нададуть оцінку правоохоронні органи.

Такі заяви Дзюбенко та Горностая про мою особисту зацікавленість у її звільненні не більше ніж маніпуляція та помста. Помста мені за те, що ініціював втручання народних депутатів в масштабні розкрадання бюджетних коштів у КП ТВКГ. Адже саме за моєю ініціативою було виявлено численні факти «розпилу» грошей за участю племінника пані Дзюбенко. Про ці факти її було поінформовано. Але жодної реакції не послідувало.

Помста за те, що не даю можливості нагріти руки на придбанні медичного обладнання в міській лікарні, де переможців тендеру обирає не тендерний комітет, а група у складі Горностай – Дзюбенко.

Через шість місяців після дострокового припинення повноважень Пароконного, тандем Горностай – Дзюбенко не вигадали нічого кращого, ніж згадати страшилку Віктора Кириловича про «атомного монстра, який пожирає місто» та виправдовувати свої дії «тарифним захистом населення».

Вимушений їм нагадати, що майже 80% грошових коштів, які ви ділите у своїх кабінетах, до бюджету сплачує саме атомна електростанція. Без цих надходжень бюджет Южноукраїнська буде безнадійно дефіцитним, адже виконавчі органи ради на чолі з її секретарем не створили жодного робочого місця, не ініціювали жодного інфраструктурного проекту.

Для тих, у кого коротка пам’ять нагадаю, що лише я, будучи міським головою ініціював прийняття виконавчим комітетом міської ради про зниження комунальних тарифів. Решта очільників міста лише декларували тарифну турботу піднімаючи тарифи.

Будучи як міським головою, так і звичайним депутатом, я докладав та докладатиму максимум зусиль для пошуку законних та зважених шляхів стримування тарифного зростання. Але такі шляхи потрібно шукати, над цим потрібно працювати, а не вести пустопорожні розмови.