Южноукраїнськ — ПРО КРИЗУ У ВЛАДІ, ЗАКОН ТА ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД. Юрій Телятник
Спочатку дві «картини маслом».
Перша з політичного життя. Вчора два народних депутати, даючи прес-конференції в перерві засідання Верховної Ради один за одним повідали про новини в своїх округах. Парламентар Кіссе повідомив, що депутати міської ради незаконно відправили у відставку голову міста Болграда в Одеській області, а його колега Шахов про те, що (далі пряма мова) «в місті Сєвєродонецьку банда з 24 депутатів вчетверте відправила у відставку мера». Як я зрозумів — суди відновлюють на посаді, а депутати знову «відправляють».
Друга картина з законодавчого поля. Це декілька частин статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» яка безпосередньо стосується і нашого міста. Ось вони підряд скопійовані з останньої редакції закону від 19 січня цього року:
- Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради — також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.
- Сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів, протягом строку, встановленого для її розгляду.
{Статтю 46 доповнено новою частиною згідно із Законом № 577-VIII від 02.07.2015}
- У разі якщо посадові особи, зазначені у частинах четвертій та шостій цієї статті, у двотижневий строк не скликають сесію на вимогу суб’єктів, зазначених у частині сьомій цієї статті, або у разі якщо такі посади є вакантними сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради, або постійною комісією ради.
{Частина статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 520-VI від 18.09.2008}
- Рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках — не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
{Частина статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 520-VI від 18.09.2008}
- Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, — секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради — голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмоюцієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради — один з депутатів цієї ради.
{Частина статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 806-VI від 25.12.2008}
І одна і друга картини яскраві ілюстрації до так званої нашої міської «кризи влади». З першою зрозуміло, – не в нас одних. Щодо другої, то потрібно пояснити.
Народні депутати, які занадто швидкі на оціночні судження (як відомо наш нардеп-мажоритарник теж став на одну із сторін і, як завжди, не на ту) краще б ретельніше робили свою роботу. Бо ця історія про «частину восьму» статті 46, яка має назву «Сесія ради» надто красномовна. Майже три роки тому, на початку липня 2015 року, депутати доповнили статтю частиною, що стосується скликання сесій для розгляду електронних петицій. Під гучні розмови про європейські стандарти, еру інформаційних технологій та поспішаючи, очевидно, на моря, забули замінити в опущених частинах статті слова «восьмій», «восьмою» — на слова «дев’ятій», «дев’ятою». Тепер вже три роки «опущеною» виглядає сама стаття, над якою пухне мозок не в одного посадовця, правника чи судді.
Іноді не хочеться бачити ні самих нардепів, ні їх законів. З іншого боку, життя не може зупинитися, тільки тому, що хтось купив депутатський мандат за гречку.
Законом, про який йде мова, користуються всі місцеві депутати від Київради до самої невеличкої сільради. Їх, сільрад, в Україні донедавна було більше 10 тисяч. Нема там, ні бородатих юристів, ні ТОПадвокатів, ні депутатів-правників, які закінчили одну академію МВС і три «університети» по кримінальним статтям. Але ж якось живуть і працюють, тому що людина закону може не знати, або не зрозуміти, або закон, як в тій ст..26. А от без здорового глузду ні людині, ні депутату, ні закону – ніяк.
Звичайно в селі там легше. Там до такого, як у нас діло не дійде. Там ще пам’ятають, як білявці Галі навічно заборонили займати посаду ланкової, після того як вона, відбувши, як сказала, всього на 15 хвилин з водієм Петром в посадку «для консультацій», повернулась через три години і намагалась заставить своїх дівчат пересапати вже висапану ними норму буряка, бо бачите почали сапати без її дозволу.
А хіба в нашому місті люди дурніші? Хіба вони, без всяких судів та адвокатів не зрозуміють, хто і чому п’ятами накивав і вже чотири місяці рака за камінь заводить. Тут на минулій неділі, за ініціативи депутатів які хочуть працювати, а не «пересапувати вже ними пересапане», був організований прямий ефір з студії нашого «Кванту». Підтримую. Десять років студія мовчала. Навіть технічні проблеми, які виникли при трансляції свідчать про те, що це був дійсно прямий ефір, а не ті «монологи», що ми чули в останні роки з сусіднього міста. Пронизливій фоновій писк та телефонний діалог, який раптово увірвався в ефір, нагадав мені «Будку гласності» часів перебудови.
То може й нам організувати опитування серед мешканців міста тепер уже через Вайбер чи Вацап на тему:
Якби ви були головною посадовою особою міста, до кого б ви більше дослухалися при вирішені міських проблем:
- До керівника підприємства, на якому працює більше половини занятого населення міста та яке забезпечує більше 70% надходжень до міського бюджету?
- До депутата, який в своєму житті більше часу відбував кримінальні покарання ніж реально працював, податки не платить, натомість має борги перед комунальними підприємствами ?
Питання не таке вже й риторичне.
Тут як раз майже в тему Альберт Бунов, один з небагатьох в місті, який знає до кого потрібно звернутися і що написати, щоб твій допис з’явився на рупорі Горностая «Барометрі Южноукраїнська»,- перш ніж вилити масу нечистот на Квасневського, звернувся до Лісніченко В.А.:
«Уверен, генеральный директор ЮУАЭС должен был понять Дзюбенко и «войти» в ситуацию, в которой она оказалась, и вмести с ней, искать решение, но желание немедленно принять тарифы оказалось сильнее сохранения нормальных деловых отношений.»
Але ж були нормальні ділові відносини. Була зустріч гендиректора з Дзюбенко напередодні виконкому 3 жовтня під час якої секретар ради пообіцяла на виконкомі підтримати рішення про тариф на тепло для АЕС, який НКРЕ та КП узгодила ще рік тому і яке виконком не взяв до уваги в квітні місяці. І якби Людмила Петрівна так і зробила то це зовсім би не суперечило ні здоровому глузду, ні закону «Про місцеве самоврядування в Україні» де в статті 18 записано:
- Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі…
Якби ж хоч не обіцяла… А тепер що? Втертися і знову іти обійматися? Такого нема ні в яких законах, не говорячи вже про здоровий глузд.
Там пообіцяла одне — зробила друге, там подала нікчемний позов на свого колегу-депутата, там законну пропозицію не поставила на голосування, там безпідставно відмовила в праві на скликання сесії, там в приміщення не впустила.
То чи потрібна нам така — володарка морська? Сімдесят шості сутки пішли, як сидить на печатці у розбитого корита. За чий рахунок цей банкет?
Юрій Телятник
09 січня 2019 року