Под сурдинку разглагольствований о партисипативной демократии.

(100 дней Пароконного у власти или о корне коррупции в депутатской фракции политической партии «Еднисть» в Южноукраинском городском совете )

ЧАСТЬ ВТОРАЯ.

ПОЧТИ ЖУРНАЛИСТСКОЕ РАССЛЕДОВАНИЕ.

Вернувшись 23 февраля домой, я обнаружил на сайте города обновленный вариант проекта программы социально-экономического и культурного развития Южноукраинска «Майбутнє міста будуємо разом» на 2016-2020 роки, сокращенно — ММБР. Бегло пробежав по «волнам» программы я понял, что я безнадежно отстал. Вчера Виктор Кириллович говорил, что программа будет на выходных, а она — вот она — в среду . Читал с увлечением, но с постоянным ощущением, что я чего-то не догоняю. Уснул. Сон был тревожным

Снилось, что я вроде и на пенсии, но на дворе ноябрь 2004 года.

Снились грамоты в рамочках за внедрение Домовых Комплексных Пунктов.

Снилась сессия горсовета, во второй раз «внеочередно» собираемая Виктором Кирилловичем, чтобы признать победу В.Ф. Януковича на президентских выборах 2004 года.

Снилась газета «Контакт», которая своими неуместными публикациями опять уменьшает и скрадывает успехи власти.

Снилось, что над городом висят черные тучи блуждающих токов, готовые обрушиться на несчастных обитателей жилых домов города, лишенных молниевой защиты. А вдоль дорог, на деревьях, сидят угрюмые, не реализовавшие свой инновационный потенциал пугачи …и тишина.

Снилось, что вроде бы я эти одиннадцать лет не жил. Не сменил за эти годы четыре места работы. Не избирался дважды депутатом горсовета, два раза не утверждался заместителем городского головы. Три года не был членом исполкома , шесть лет — членом ЦК, семь лет — членом бюро обкома партии… И внуков еще нет. И до пенсии еще десять лет пахать. Ну, ваааще…

— Стоп, Юрий Васильевич, — сказал я себе, — ты материалист или кто? Откуда этот поток сюрреализма? Даже во сне! Алла Пугачева и та знает, что жизнь невозможно повернуть назад и время ни на миг не остановишь…

— Оттуда! Вон «гідники сверху» перечеркнули первые 37 лет жизни – прописав в законе, что существовал я тогда «в условиях преступного тоталитарного режима, осуществлявшего политику государственного террора». Теперь «агностики-люстраторы снизу» утверждают, что история в Южноукраинске остановилась, вместе с прекра-щением реализации проекта ДКП. А городской голова копает еще глубже. Такой пассаж выдал, выступая на сессии горсовета через месяц после вступления в должность:

« …постає низка питань до того суб’єкта, який побудував місто з грубими порушеннями діючими в той і нинішній час нормами щодо містобудівельних вимог. Відтоді і понині з цієї причини громада несе збитки і підвернена певній небезпеці. Ми не маємо проектного блискавка-захисту та заземлень всіх будинків міста, інших захисних і чинних споруд. Згодом Ви, шановні депутати, отримаєте потрібні матеріали.»

— А ты чего паришься? Ты же строил не город, а первый блок с 13 по 59 отметку. Что и до тебя доберется?

— Этот доберется. Хочет создать при горсовете «Исполкоматомнадзор». Переживаю я, в 80-м году в третью смену принимали тяжелый бетон в бассейн выдержки… Тяжело, темно было. Не помню, заземлил я его или нет…

— А бассейн выдержки это «чинна споруда»?

— Не знаю. А что?

— Так — чинна, наверное, для чиновников. Может туда их и разместить, им-то помещение надо будет. Хорошую мебель туда поставить. Кондишин, камп.. Вай-фай там хоть есть?

— Не знаю я, я там 35 лет не был. Переживаю я …

Проснулся я в холодном поту от разговора с Вальтером Мэго во сне. Причудится ж такое, и поймал себя на мысли, что если дело дальше так пойдет, то скоро в моей биографии самым «светлым» будет 1993 год.

Господа, вы не оставляете мне выбора. Надеюсь, гражданства не лишите?

Не уверен.

Но пока еще гражданин, в полном соответствии с постулатами партисипативной демократии хочу прямо и открыто спросить у высшего должностного лица местного самоуправления Южноукраинска, у Виктора Кирилловича Пароконного: « А зачем вы весь этот город – инвалид приняли в коммунальную собственность? И где Вы были эти одиннадцать лет, после апреля 2005? Чем занимались? Кому молились? Почему вы считаете, что в городе все замерло 11 лет назад? Где была ваша гражданская позиция? Где был офис партии «Еднисть», который она арендовала эти 10 лет, проводя общественную, разъяснительную работу в нашем городе, находясь в оппозиции и пытаясь хоть как-то противостоять этому «апокалипсису», который вы всем рисуете последние три месяца? Куда вы пропали? Обиделись?»

Это не праздные вопросы и право на них у меня есть хотя бы для того, чтобы однажды, поняв, что я был неправ, я мог бы честно и открыто сказать: «Виктор Кириллович, — снимаю шляпу и склоняю голову. Был не прав. Сори.»

Так дайте же мне аргументы, черт возьми. Я не сектант, я материалист. И просто так отказаться от того, что я говорил одиннадцать лет назад, я не могу.

Это же обо мне писал один из «изобретателей» ДКП Виталий Викторович Кузовенко 22 мая 2004 года в статье «Напасть», ( см. Контакт № 59 от 22.05.2004 года), занимающий тогда должность заведующего отделом внутренней политики городского совета:

« Они стоят на деревянном подиуме… Над головами собравшихся – торс крепкого мужчины, седоголового, с лицом, закаленном в классовых сражениях. Он воодушевлен, старается быть убедительным, для чего не говорит, а декламирует с непрерывной жестикуляцией… Вон как витийствует в защиту демократии! «Защитим СМИ от посягательства властей..!», «Денег не дают…», «Шесть миллиардов… шестьдесят миллиардов украли… надо думать как отобрать…». А вот эта песня не меняется: отобрать поделить. Соблазнительная это вещь: отбирать и делить. Очень многим нравиться. Приверженцам светлых идеалов – особенно, несмотря на ужесточенный Криминальный кодекс Украины. «Придумали дворовые пункты. Мы не понимаем, что это такое. Надо запретить!..» Где уж понять! Для этого надо хотя бы задуматься. Зато потом в своем боевом листке «За Советскую власть» будет опубликован эпохальный труд по «анкетированию» жителей домов, где внедрен первый в городе ДКП» с откровенным глумлением над проведенным в городе Южноукраинске област-ным семинаром «Реформирование жилищно-коммунального хозяйства на примере г.Южноукраинска», а также посаженной участниками этого семинара аллеей в районе мемориала. Товарищи! Вы всем своим «довольно серьезным объединением граждан» (ци-тирую по тому же листку) хоть одно дерево в родном городе посадили? Или хотя бы один цветок? Или пролетариату брать в руки лопату уже не гоже? Или вам по- прежнему роднее «Весь мир до основанья мы разрушим?» Да, на это большого ума не надо. Вернее, вообще не надо…»

Мы ответили тогда писателю Кузовенко достойно. И эту «Халепу» («Контакт» № 64 от 3 июня 2004 года) он запомнил надолго. Но ведь мы тогда считали, что у Кузовенко была гражданская позиция. Зыбкая — но гражданская. А, оказывается, он писал тогда обо мне, о коммунистах, ветеранах и пожилых людях не с гражданской позиции, а из личной заинтересованности, как изобретатель внедряемого проекта. А это как говорят в Одессе, ( сегодня об этом и в законе прописали, о чем ниже), — две большие разницы.

Я этой отсылкой, хочу просто подчеркнуть, что утверждение Виктора Кирилловича Пароконного о том, что проект ДКП был поддержан южноукраинцами ( см. «Контакт» № 93 от 03.12. 2015 года) — не отвечает действительности. То, что описывал Кузовенко в своей «заметке» «Напасть» происходило 20 марта 2004 года. И тогда протесты только начинались. Весной 2005 года, — против были уже все: и люди, и общественники, и депутаты местного и областного советов, в силу мотивов, о которых я писал в части первой публикации.

И чтобы закончить уже с этим эпизодом двенадцатилетней давности замечу два момента.

Первое — парк посаженый коммунистами и ветеранами весной 1997 года ниже Дворца культуры – сегодня в самом соку и стал любимым местом отдыха горожан, чего не скажешь об аллее деревьев, в районе мемориала. Потому, что парк в 97 году сажали тихо, без помпы и для людей ( Даже СБУшник Козувенко об этом не узнал). А деревья приснопамятной аллеи усохли, как их не поливали, потому, что сажались на скалах, впопыхах и для показухи, — для Гаркуши и гордыни Пароконного.

Второе. О том, сколько надо ума, чтобы понять суть проекта ДКП?

Скажу правду – много надо. Тут Козувенко, как в воду смотрел. И если бы Виктор Кириллович, не вернулся к власти, я бы так и не понял всю «глубину замысла».

Однако, намеки Виктора Кирилловича, о том, что у его команды есть проектные решения, внедрение которых, годами искусственно тормозились, о том, что « мы имеем все возможности внедрения новой технологии. Она имеет третье патентное признание и поддержку экспертной среды. А главное она снижает тариф этой услуги на 60-70 %», — заставили меня обратиться к поиску хоть каких-то материальных следов этих новых технологий, подтверждающих, что они есть.

Поиски мои имели мало успехов, до тех пор, пока я не вошел в сеть по ссылке ООО «Каскад – Квант». В этой организации, в городе Киеве, как известно, Виктор Кириллович Пароконный работал с 2006 по 2012 год «в штате и вне его», как он писал в своей биографии, сданной в городскую избирательную комиссию в сентябре 2015 года.

Запрос выдал ссылку на информацию

Вдале рішення актуальної проблеми твердих побутових відходів

Открыв ее, я обнаружил вот такой рекламный проспект, изготовленный, насколько я понимаю, в 2011 году.

Вдале рішення актуальної проблеми твердих побутових відходів

в технологіях від Каскад-Квант – реальність, яку ми пропонуємо!

Ми пропонуємо інноваційні технології утилізації твердих побутових відходів, об’єднані проектом «Зелена карта відходів». Вони дозволяють суттєво знизити тарифи на вивезення вдходів. Послуги за нашими технологіями – це прибутковий бізнес без ризиків як для операторів та осіб, які використовують вторинну сировину. Навіть на існуючій законодавчій базі, в будь-якому місті за кілька місяців можливо розпочати впровадження обраного формату проектних рішень та технологій, що пропонує «Зелена карта відходів». Окрім суто технічних і проектних рішень, для цього є базова програма та необхідні процедурні протоколи.

Передумовою проекту «Зелена карта відходів» став інноваційний проект «Дворовий комплексний пункт»(ДКП), розроблений фахівцями нашої компанії і впроваджений в м. Українка у 2004 році. Впровадження технологій ДКП призвело до суттєвого зниження тарифу. Поліпшився санітарний стан та екологія місць утворення, руху і перебування відходів. Зникла потреба відповідних дотацій з бюджету. Проект «Зелена карта відходів» базується на вдосконалених технологічних рішеннях ДКП. Він є відповіддю на екологічні, економічні та соціальні проблеми, що тягарем лежать на місцевих органах влади.

Засоби технологій проекту «Зелена карта відходів», за статистичними підрахунками, сприяють практичному виходу ресурсного потенціалу, прихованого у відходах, які утворюються в межах України.

В річному вимірі, це 4 – 5 млрд. грн. енергетичного ресурсу, вторинної сировини, певного продукту вторинного походження тощо. Навіть місто в 40 – 50 тисяч населення за рік може забезпечити принаймні від 4 до 5 млн. грн. такого збору вторинної користі.

Ми налаштовані на конструктивну співпрацю із представниками бізнесу, місцевої влади та політичних кіл.

Керівник компанії: Картун Сергій Володимирович, тел. (044) 406 58 58, (067) 209 57 04.

Керівник проекту: Пароконний Віктор Кирилович, (067) 272 90 31.

Как видите рекламный проспект предприятия, которое везде фигурирует, как занимающееся программно-вычислительной техникой представило здесь два патента, отметив в информации, что «Проект «Зелена карта відходів» базується на вдосконалених технологічних рішеннях ДКП».

Что это за патенты?

ПАТЕНТ № 39909 від 10.03.2009 року. СПОСІБ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ БЕЗ ЇХ ЗМІШУВАННЯ ВІД УТВОРЕННЯ ВІДХОДІВ ДО ЇХ УТИЛІЗАЦІЇ, ЗНЕШКОДЖЕННЯ І ЗАХОРОНЕННЯ.

Винахідники – Пароконний В.К та його син, Керівник компанії Картун С.В. і ще три його однофамільця , судячи з того, що всі Сергійовичі – мабуть сини. Крім того ще дві особи з України Носененко та Мілієнко.

Власники Патенту: Пароконний В.К. та ТОВ «КАСКАД- КАВАНТ»

Суть ідеї та ж, що в ДКП, тільки якщо там йшла мова про НАСЕЛЕННЯ, то тут цей термін замінений двома «інноваційними» – користувачі різних продуктів та виробники відходів. По цій «технології» користувачі не « попередньо відсортовують відходи», а «відразу зберігають роздільний стан тільки утворених відходів». Якщо в ДКП мова йшла про винагороду, тут вживають термін «бонус», а комп’ютер і оператор, який вводить в нього дані – замінений на «уніфіковану пластикову комунальну картку виробника відходів»

ПАТЕНТ № 56241 від 10.01.2011 року СПОСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОЧКИ РОЗПОДВЛУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ РОЗДІЛЬНОГО ЗБОРУ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

Винахідники – Пароконний В.К його син та дружина ГУТ С. С., Керівник компанії Картун С.В. і ще три його однофамільця , судячи з того, що всі Сергійовичі – мабуть сини. Крім того ще чотири особи.

Власники Патенту: Пароконний В.К. та Картун Євген Сергійович

Креативні здобутки цього «винаходу» полягають в тому, « що облік показників роздільного збирання ТПВ здійснюють по кількості та якості уже « за допомогою штрих-коду, який наносять, наприклад, на окремий пластиковий носій, на брелок для ключів, на ємність для вилучення відходів, на інший зручний для його нанесення і зчитування предмет завжди супутній руху вилучення відходів, що належить його виробнику. Бонуси тут вже не дають, зате «накопичується рівень дисконту тарифів», а післявоєнні «міняли» таки дочекалися на гідну європейську назву — «оператор виконавця послуг роздільного поводження з відходами»

Як сказано в рекламі одного вітчизняного виробника соків — УВСЬООО….!!!

Как видим основная гениальная инновационная составляющая проекта ДКП, а именно — тщательное раздельное сортирование отходов в своей квартире «населением-пользователем продукции — производителями отходов», — во всех трех патентах бережно сохранена. Следующим этапом, возможно, будут электронные браслеты или нательные чипы-тату…

Тут же уместно назвать и цену нашего возможного в самое ближайшее время «прыжка в достоинство». Что такое снижение тарифа на эту услугу на 70%? Возможно, многие думают, что речь идет о трех гривнах на квадратный метр жилплощади, которые сегодня в среднем платят южноукраинцы за содержание домов и придомовых территорий, а значит о 100 гривнах месячного дисконта за эту муторную «работу» на двухкомнатную квартиру в месяц?

Нет, речь идет о другой коммунальной услуге, которая выделена из так называемой «квартплаты» и в наших платежках указанна отдельно – «вывоз мусора». Рассчитывается услуга не на квадратные метры, а на количество проживающих в квартире и тариф на 1 человека сегодня составляет 7 гривен 82 копейки в месяц. Так, что «дисконт» в 60-70 % процентов это 5 гривен на человека в месяц, ну и кратное количеству прописанных жильцов в квартире.

За такие деньги трижды патентованные технологии ДКП и предлагают нам всем стать незримыми наемными работниками жилищно-коммунальной сферы и это еще далеко не все возможные прелести озвученных нововведений.

Судя по уже принятому решению — приобрести для города 44 «нужника», надо ожидать появления в городе в скором времени 44 компактных, инновационно-технологичных, партисипативно-субсидиарных мини полигонов ТБО.

Поскольку проект «пилотный», то нам всем повезло дважды, поскольку каждый из нас может почувствовать себя летчиком – испытателем, получить, попутно, бесплатные популярные экстремальные услуги, и еще много чего попутно… А, в будущем, нас, возможно, и наградят… Пос… Ой, попутно…

Однако, как заметили внимательные читатели, а, особенно, профессиональные маркетологи, менеджеры по рекламе и прочие коммивояжеры в рекламе ООО «Каскад-Квант» как-то необоснованно принижена роль Южноукраинска в продвижении технологий. Все лавры отданы какому-то городу Украинка. С чего бы это? То ли Виктор Кириллович недосмотрел, то ли оператор компьютерного набора «чайник» в географии?

Я все же попытался изучить опыт Украинки. Вошел на городской сайт… и завис там на неделю. Везет же людям с мэром, и, что характерно, — ни одного слова о ДКП.

Так, или иначе, но реклама не удалась, и через год пришлось написать другую, уже более подробную, с гносеологией вопроса, путешествием к Марсу и погружением в чарующие глубины океана, философскими отступлениями, политическими выводами, наездами на конкурентов и нескрываемым раздражением от космически пустынного непонимания такой простой и полезной штуки…Этот рекламный «шедевр» на 22-х страницах убористого разноцветного печатного текста, названый «ЗЕЛЕНА КАРТА ВІДХОДІВ» — БІЗНЕС ПРИВАБЛИВИЙ СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ» 

Для тех, у кого нет достаточно времени, предлагаю документ в изложении, которое, к сожалению, тоже краткостью не характеризуется. Однако — ничего не поделаешь, нам всем надо выбирать — или вникнуть и «возмутиться», или потихоньку начинать сорти-ровать отходы. Времени нет. Час «Ч» назначен на 3 марта этого года.

«ЗЕЛЕНА КАРТА ВІДХОДІВ» -БІЗНЕС ПРИВАБЛИВИЙ, СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ«Зелена карта відходів» СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЕКТЛУШНА ПРОПОЗИЦІЯ

Це вдале рішення актуальної проблеми твердих побутових відходів.

Це інноваційні інструменти і механізми об’єднані в системні засоби.

Це прості і надійні технології, спроможні діяти від селища до великого міста.

Технології від Каскад-Квант – реальність, яку ми пропонуємо.

 

                                             

Їх принципово нове входження в проблемну сферу сучасного світу дає якісно розділені ТПВ – ідеальне рішення для їх вторинного використання і енергетичних потреб, для екологічної безпеки і тарифної справедливості. Воно об’єднане в нову, бізнес привабливу економічну модель.

Перша технологія пройшла результативне випробування на виконання Програми дій Уряду України в межах пілотного проекту Держжитлокомунгоспу України ще у 2004 році. Наразі сучасні рішення нового проекту за певним сприянням спроможні дати бажані результати всій державі.

Набір простих і доступних матеріалів, не складне виготовлення,помірковані ціни засобів інжинірингового проекту з набором дієвих «ноу-хау» прислужаться на любих територіях і різних об’єктах. Це проект, що задовольнить чинні вимоги в цій важливій сфері робіт і послуг.

Бажаєте впровадити одну з технологій проекту в місцях Загального користування? Ви звернулись за потрібною адресою! Маєте потребу вирішувати проблему відходів в житловій забудові? Ці рішення теж для Вас!

Хочете мати перспективний бізнес на привабливому полі невичерпних ресурсів ? Ключ і засоби знайдете в технологіях, що об’єднані в дієвий проект «Зелена карта відходів» !

Філософія проекту полягає у вмотивованому пробудженні суспільної свідомості щодо витоків проблеми відходів, вона аргументовано торує напрямок нового погляду в ставленні до цього невід’ємного атрибуту нашого буття. Проект має ідеологію, він реалізує свою концепцію в реально корисну справу.

За статистичним підрахунком рішення проекту «Зелена карта відходів» спроможні сприяти виходу потенціалу прихованому у відходах, який можливо щорічно видавати в Україні у вигляді 4 – 5 млрд. грн. якісної сировини, енергетичного ресурсу, продуктів вторинного походження.

Наприклад з міста в 40 – 50 тисяч населення за рік можливо отримати, принаймні від 4 млн. грн. збору вторинної користі.

Окупність проекту знаходиться в межах року. Він дає рішення суттєвої частки самофінансування стартових робіт. Реалізується люба слушна логістика відходів, яку продиктує специфіка тієї чи іншої територія його впровадження.

Інноваційний проект «Дворовий комплексний пункт», ДКП – перша з нових технологій. Вона дала зниження тарифу, нову основу змін в ЖКГ.

За неї відходи практично не доходять до звалища та мають путівку безпечної трансформації у заданий спектр вторинної сировини в енергію, нові продукти споживання. Проект отримав повну підтримку мешканців.

Санітарний стан та екологія місць утворення, руху і перебування відходів виходять в нову якість. Не треба дотацій з бюджету, виник новий бізнес.

Саме цим проектом було продемонстровано, що роздільний збір відходів в багатокомпонентному варіанті, це вигідна справа. Така технологія може працювати самостійно, бути самодостатньою і створювати нові робочі місця. Це реальне джерело якісної сировини, високого рівня санітарії та екологічно безпечного поводження з відходами. Окрім цього, в разі потреби, це реальний базис для ОСББ, для ОСН, це потужний резерв самоврядування в його прагненні бути дієвим.

Разом з тим, навіть в професійних колах існує думка, що варто купити на Заході передові технології і проблема відходів буде вирішена. Та це принципова помилка, як і спроби їх спрощеного копіювання.

По перше. У нас свої містобудівельні, ментальні та інші особливості. По друге. Їх технології занадто дорогі та вже віддаляються від вимог сьогодення. А швидка плинність часу вже вимагає рішень, які повинні мати свої відчутні переваги навіть до існуючого і начебто досконалого.

Проект ДКП, його перша технологія, переміг у Всеукраїнському конкурсі кращих практик у місцевому самоврядуванні України в номінації ЖКГ. Технології його наступника, проекту «Зелена карта відходів» мають всі засоби для збору відходів з їх якісним поділом з любих джерел утворення.

Стисло та підсумкове про головне.

Технології проекту мають патентний захист. Разом з тим основна частина інструментів та певні їх механізми розкриваються окремо, при досягнутій згоді і умовах співпраці, впровадження тощо.

Базова технологія проекту – ДКП,є практикою понад річної роботи в умовах багатоповерхової забудови міста. Ця інновація має статус пілотного проекту в Україні. У Всеукраїнському конкурсі він не тільки став переможцем в номінації свого профілю, він отримав підтримку всіх мешканців того впровадження.

Наразі його наступник, проект «Зелена карта відходів» має всі необхідні напрацювання для широкого і практичного застосування. Суто інжинірингова складова проекту доповнена новими рішеннями, які дають путівку для впровадження технологій на любих територіях від села до великого міста.

В основі проекту чотири інновації, що мають відповідні патенти. Три технології готові для міжнародного патентування. Є перспектива більш глибокого захисту інноваційних складових розробки та його ноу-хау. Це теж напрямок бізнесу, це перспектива і для країн зрілої економіки.

Окрім зазначеного, проект і його технології, формують корисний техніко-економічний базис, який є прикладом для реформування устрою ЖКГ практично любого міста. В першу чергу, це суттєвий фактор зміцнення підвалин ОСББ та ОСН. Нові рішення підіймають нові, скриті ресурси і вводять їх в дію.

Його екологічні, економічні і соціальні надбання не мають аналогу комплексного входження в проблемну сферу ЖКГ з отриманням реальних позитивних результатів в стислі терміни з їх наступним підтриманням в часі, що не має своїх обмежень при дотриманні всіх доведених вимог.

Разом з цим, технології проекту можуть успішно діяти і виключно в сфері поводження з ТПВ. Бо ця послуга до закону може виходити за межі інших послуг утримання житла. В любому випадку, це ще і додаткові робочі місця та всі податки від їх впровадження, що лишаються в своєму місті, в своїй країні.

Ці та інші позитивні можливості від нових рішень проекту «Зелена карта відходів» можуть успішно конкурувати на ринку відходів в любих країнах. Філософія, ідеологія та концептуальні рішення проекту, підкріплені відповідними технологічними рішеннями і забезпечують саме такі їх спроможності.

Ми реально оцінюємо перспективу наших розробок і не виключаємо, що їх можуть швидше сприйняти в країнах, де знають вплив і місце науково-технічному прогресу. Адже у нас інколи цінять те, що коштує великих грошей, а реальну економіку, ефективні рішення, якось відсовують на потім.

Нові технології, майже на два порядку ефективніші проти тих, за які нам постійно розповідають. Ці рішення проб’ють собі дорогу, як і все досконале з часом і по праву займає йому належне місце. Вони покращують екологічний стан, дають методологію позитивних змін якості життя через нові ресурсні включення, інноваційне інвестування, власну кадрову політику, зразки ефективного управління.

В Україні настав час мати свою Національну концепцію в цій надзвичайно важливій справі ставлення до природи, яку вже так використали і виснажили, що+ потрібно повертатись до неї обличчям та починати повертати борги. Рішення проекту для цього слушні засоби. Вагомість такого документу буде тим впливовіша, чим міцнішим буде його базис власного, національного походження.

Ми впевнені, що і нове будівництво свідомого громадянського суспільства, зокрема і за таких підходів і за таких рішень, буде більш впевнено набирати своєї ваги. Адже ці розробки, по їх меті та в їх засобах, органічно інтегровані у соціальні очікування громадян, як невід’ємна їх складова та дієвий засіб досягнення поставленої цілі.

Практика сучасного менеджменту зокрема вказує. Що знає керівник, не повинен знати підлеглий. Коли інженер виконує роботу техніка, він стає техніком. З іншої сторони новітні впровадження не можуть бути реалізовані без лідерів-політиків, без лідерів-бізнесменів. Ми знаємо свою справу і поділимось з людьми знаними, людьми вмотивованими перспективою свого майбутнього, майбутнього рідного краю.

ШАНОВНІ ПАНОВЕ !

На Вашу увагу запропоновано дієвий спосіб в доступних засобах у етапному вирішенні економічної, соціальної, екологічної та вже і політичної проблеми твердих побутових відходів, одному з важливих факторів екологічної безпеки держави. Це ще і засіб злагоди в суспільстві побудований через новий, перспективний бізнес на реально досяжній, новій основі з утворенням помітної кількості нових робочих місць.

Відомо про чималий різновид інтелектуальних систем щодо покращення функціональності житлово-комунальної галузі багатьох країн, які набирають свого розповсюдження. Та рішення адекватні глибині проблеми зазначених відходів ще знаходяться в їх пошуку.

Ми намагались на прикладах і в аргументах всебічно проявити це невід’ємне явище нашого життя та спонукати Вас розгледіти його різні грані. До того ж в країні вже є тривожні тенденції щодо помилкових рішень. Ми дали певну палітру матеріалу для роздумів і наперед вдячні що Ви знайшли час його переглянути.

Розробники технологій «Зелена карта» не претендують на істину в першій інстанції, але ми спроможні довести правоту наших стверджень на любому рівні. Країна не може помилятись. Ми вже маємо Чорнобиль, а наші люди не такі багаті, що б дорого платити за половинчасті або згубно-шкідливі проекти в сфері послуг щодо відходів. Адже вони зачіпають всіх і кожного і можуть стати занадто коштовними для переважної частини громадян України та лягти екологічним тягарем на її життєвий простір.

Але скрута наших гаманців і вже помітне забруднення довкілля можуть прислужитись в дивний спосіб. За певних умов це може призвести до відмови від коштовних і сумнівних проектів на користь нових рішень, які по праву заслуговують на увагу, бо їх шукають і в інших країнах світу без будь яких виключень.

Всім відомо, проблема відходів, це планетарне явище в якому коло досконалих рішень ще далеко до замкнення на його природний ідеал. Знайти ці бажані точки дотиків прагнуть всі. Розробники запропонованих нових технологій не виключення, а глибина та оптимальність знайдених нами рішень є переконливим свідченням серйозної заявки на конкурентний та ефективний крок в досягненні такої мети.

Ми говоримо про шляхи подолання проблеми відходів і аргументовано запрошуємо зацікавлених осіб до плідного спілкування та приєднання в реальні рішення проблеми, бо коли вона усугубиться і набере свого критичного стану, вже будуть значні втрати. А поки в державі маємо написані праці про зовні привабливе ставлення до відходів та зразки чужої комунальної техніки і проблему, що постійно зростає.

Зверніть увагу на все це і знайдіть в нових можливостях себе. Ми до Ваших послуг.

З повагою,

Керівник компанії, яка позиціонує ці технології, як інноваційно-інвестиційну програму та проект — Картун Сергій Володимирович, м. Київ тел. (044) 406 58 58, моб. (067) 209 57 04. Керівник проекту Пароконний Віктор Кирилович, моб. (067) 272 90 31.

Как видим, и эта реклама страдает декларативностью и никаких результатов не дала. Города Украинка уже нет, а Южноукраинск так и не появился.

Опять «сова», опять «грамота», опять «пилотный» проект, опять «краща практика», опять «повна підтримка мешканців», а куда ехать, где пощупать – молчок.

Оно и понятно, трудно найти черную кошку в темной комнате, особенно если ее там нет. Не посылать же клиентов в Южноукраинск, к заместителю городского головы Телятнику (2007-2010) или к мэру Стулину (2010-2012).

Да и о поддержке экспертных кругов на 22 страницах как-то маловато. Даже наоборот. В публикации просматривается неприкрытая угроза свалить со своими «Ноу-хау» за бугор. Не с нашим счастьем.

Короче — рыба не клевала. От безысходности и длительного пребывания « вне штата» ООО «Каскад-Квант» Виктор Кириллович в том же 2012 году вернулся в Южноукраинск , пришел к новому городскому голове Квасневскому и попросился на скромную должность в КП «ТВКХ».

Подводя итоги этой части повествования, отметим, что технология ДКП нигде и никогда в Украине и в мире не была реализована как бизнес проект. С другой стороны, для того, чтобы она хоть как то заработала — необходимо, чтобы автор изобретения, собственник патента и городского голова были людьми с совершенно идентичными персональными данными.

Проще говоря, троекратное патентное признание ничего не решает, если нет другой инновационной модели, условно называемой «три в одном» относительно дислокации известных субъектов производственного процесса в парадигме: автор – заказчик- подрядчик.

В остальном же «глибина та оптимальність знайдених ними рішень» не впечатлила.

Зато глубину ниже приведенного тезиса, напрямую, казалось бы, не относящуюся к теме — подчеркну.

Практика сучасного менеджменту зокрема вказує. Що знає керівник, не повинен знати підлеглий. Коли інженер виконує роботу техніка, він стає техніком. З іншої сторони новітні впровадження не можуть бути реалізовані без лідерів-політиків, без лідерів-бізнесменів. Ми знаємо свою справу і поділимось з людьми знаними, людьми вмотивованими перспективою свого майбутнього, майбутнього рідного краю.

Советую всем обратить внимание на него и соратникам и оппонентам Виктора Кирилловича. И тем, кто рядом с ним и выше, а особенно тем, кто работает у него в подчинении.

Продолжение следует.

28.02.2016 года

Юрий Телятник специально для Южньюз.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *